На господарському дворі стояв неймовірний галас. Проте серед нього більше від усіх виділялось два голоси:
- Ко-ко-ко-ко-о-о-о!!! - лементувала квочка Білобочка.
- Ге-ге-ге-ге-е-е-е!!! – гелготала гуска Біла блузка.
Раптом голосне:
- Гав! Гав! - поклало край усьому. Це втрутився сторожовий пес Сірко. Галас враз ущух, наче ножем відрізало.
- Буль-бу-ль-б-у-ль!!! Замовкніть! - хоча усі вже й так мовчали, сердито булькнув набундючений індик. – Давайте по черзі вислухаємо обидві сторони!
- Так ось, пане суддя, - звернулася до нього розтріпана квочка, - я й кажу: «Грається мій Петрусь, нікому нічим не мішає, аж тут налітає на нього цей довгошиїй Генусик і ну його кусати, ну його ображати. З переляку, мій маленький синочок, від цього розбишаки аж під тин заховався. Так до вечора там й просидів - вилізти боявся. Тож я його заледве знайшла».
- Неправда! Неправда! - за апелювала на те гуска. – Село! Мій Генусик не довгошиїй, у нього просто аристократична зовнішність. І ніякий він не шибеник, якби Петрусь його не дразнив, то він би його і не чіпав.
Тут на подвір’ї знову здійнявся шум і гам…. За квочку вступилися кури і півень, за гуску гуси з гусаком.
- Гав! Гав! - холодним душем на них роздався собачий гавкіт. Це знову подав свій голос Сірко. – Прошу тиші! Суд іде!
- Я хочу почути свідків по цій справі! - продовжував вести судове засідання індик.
- Сірко!
- Сірко! - майже одночасно вигукнули ворогуючі сторони.
Свідок вийшов наперед. Він стояв і чухався за вухом. Сірко мав чого чухатися, бо хоч і бачив насправді все що відбувалося між Петрусем і Генусиком, та сказати не міг. Щоб відкрити правду, потрібно було би визнати, що він, будучи на посту, спочатку через сон, а потім через лінощі, допустив аби сутичка відбулася на свіжоскопаних грядках. Якби господиня про це дізналася, то за те що він не пильнував її грядок, Сірко і сам міг скоштувати добрячого прочухана. Тим часом і квочка з гускою подумали про те ж саме і прикусили язики. Все що міг сказати Сірко, було лише:
- Пане суддя! - звернувся він до індика. - Я на той час був у іншому кінці двору тож добре й розгледіти не зумів, що там діялось.
- Є ще інші свідки!? - запитав головуючий.
Всі мовчали, бо кожен щось на той час та й робив не так. Та й ворогом квочки, а тим паче гуски ніхто не хотів бути.
- А може б ви помирились? - обережно запитав індик.
- З цією!? Теж мені, велике цабе! - квочка, взявшись в боки презирливо глянула на гуску. - Ніколи! Та я краще у суп попаду ніж помирюсь!
- Ніколи! - відвернула гордо голову гуска. - Та хай з мене печеню зроблять! Ніколи!
- А дивіться як Петрусь з Генусиком гарно граються. Вчора билися, нині помирилися! Видно мудрих батьків мають, - раптом роздався голос старої качки, яка щойно підійшла до гурту. – А я й повірила якійсь сороці, що квочка на гуску в суд подала.
Враз навкруги наступила тиша. Голови присутніх спочатку повернулись в сторону качки, потім дітей, що разом весело грались, потім знову до старої.
- Я знов щось не те сказала? - продовжила та, здивовано водячи підсліпуватими очима...
25.06.09.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 7615 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Оригинальный рассказ. Рада, что вы снова объявились. Как дела? Комментарий автора: Спасибо!
Нашу фирму почти закрыли, сократили 2/3 работников и меня в том числе. Появилось время, покуда найдется что нибудь подходящее, и все же пишу редко, да и не все публикую.К всему остальному, понемногу привыкаю.
Успехов Вам!!!
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
В країну сонця - Cветлана Касянчик Цей вірш написаний для церковного дитячого табору. Я буду дякувати Богові, якщо він ще комусь пригодиться у роботі з дітьми. Благословінь усім, хто сіє у дитячі сердечка чисте насіння Божого Слова.
